Яким буває рундист
- матовий (шліфований) — стандартний варіант для більшості діамантів: дрібнозерниста поверхня без блиску;
- полірований — доведений до дзеркального стану, характерний для каменів вищої якості обробки;
- фацетований — розбитий на дрібні грані (зазвичай 32, 64 або 80), типовий для сучасної точної огранки.
Товщина рундиста
Саме товщина реально впливає на вигляд і ціну каменя; її описують від «надзвичайно тонкого» до «надзвичайно товстого»:
- дуже тонкий рундист робить край каменя крихким — при закріпці або від удару на ньому легко з'являються щербини (сколи);
- товстий рундист «ховає» масу: камінь важить більше, а виглядає меншим за діаметром, ніж діамант тієї самої ваги з нормальним рундистом. Купуючи за каратами, покупець платить за масу, якої не видно;
- нерівний («хвилястий») рундист і різна товщина по колу — ознака неточної огранки. Це враховується в групі якості огранки (А, Б, В, Г за нашими ТУ; Excellent–Poor за шкалою GIA).
- щербина, скол — найчастіше саме тут, бо це найтонше місце каменя; частина сколів схована під крапанами закріпки;
- «борідка» (bearding) — дрібні волосяні тріщинки, що відходять від рундиста всередину каменя; з'являються при обробці;
- природна ділянка (natural) — незачищений фрагмент поверхні початкового алмазу, який огранник лишив на рундисті, щоб не втрачати масу.
Навіщо це знати покупцеві
- Номер сертифіката лабораторії (GIA, IGI та інших) наносять лазером саме на рундист. Напис видно під лупою 10× — по ньому камінь звіряють із сертифікатом. Так само позначають вирощені камені: lab grown, LG.
- Перед закріпкою й після будь-якого ремонту виріб варто оглянути під лупою по колу рундиста: нові щербини з'являються саме там.
- Якщо камінь при однаковій масі виглядає помітно меншим за інший — найімовірніше, у нього товстий рундист або задовгий павільйон.